"Стіна". Пам'яті Небесної Сотні.
[hr]Золоті хвилі пшениці нахиляються свіжим східним вітром й залиті яскравим сонцем, впираються в блакитну смужку нескінченного неба. Вітер зі Сходу несе не тільки прозоре повітря. Він несе тривогу та очікування біди. Cтепи, нескінченні українські степи! Посеред цих степей - плач Богдана Хмельницького по вільній Україні. Це плаче не Хмельницький - це плаче сама Україна!
Це не XVII століття малює нам такі сцени - це Монреальський театр "Стожари" подарував нам прем'єру вистави "Стіна". Це вiдбулося 22 лютого 2015 - подія року в житті української громади Монреаля.
Вистава, присвячена річниці Майдану Гідності, неймовірно емоційно заряджений, кулею вразив нас в саме серце, як і тоді, під час трагічних подій 20 лютого минулого року. Відчувалася і грунтовна підготовка до вистави: близько 30 артистів, любителів та професіоналів, величезний, злагоджений колектив, проведена титанічна робота з однією метою - вшанувати пам'ять загiблих за свободу та ще раз пережити й осмислити цю трагедію. Яскраві декорації, відреставровані костюми, що дісталися від попереднього українського театру, який працював у Монреалі у 60-і роки, чудова сцена УНО та якісні освітлення, звук - все це складові величезного успіху спектаклю.
Не можна не відзначити й відмінну режисерську роботу Ольги Онищенко, яка є одночасно автором п'єси. Історичні аналогії, плавно переносять нас із середньовічних часів прямо на Майдан- змінюються декорації , але суть залишається тією ж - Україна i сьогодні продовжує свою боротьбу за право бути самими собою. Створені образи і характери передають розгубленість людей перед несподівано вставшим вибором - чи зайняти громадянську позицію або перечекати в стороні, а може і стати мимовільним зрадником себе та свого народу? Кохання, героїзм, зрада - як у всі часи, сусідять поруч. Виразно підібрана і назва вистави - "Стіна" яка символізує перешкоду, нерозуміння, подолання самого себе. На Майдані ця стіна була пробита, подоланий страх та зроблений вибір. Вибір на користь гідності та Свободи!
Фінальна сцена. Загиблі з Небесної Сотні спускаються до нас з небес в білому одязі ангелів. Десятки запалених свічок і всі актори театру виходять на сцену. Під виконання пісні "Свіча" встає весь зал і ... плаче. Плачуть чоловіки і жінки. Плаче Україна.
Sergii Madoff.
Волонтерська Сотня Монреалю.