Профанація боротьби

місце для спілкування на політичні теми
Відповісти
Аватар користувача
Олесь Вахній
Повідомлень: 1301
З нами з: 19 листопада 2014, 07:39
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 57 разів

Профанація боротьби

Повідомлення Олесь Вахній »

Процеси, котрі відбуваються під сучасну пору у владних кабінетах, тяжко назвати просто аморальними. Вони взагалі поза межами моралі. Зграйка самозакоханих себелюбців, цинічно експлуатуючи (проте все одно невдало жонглюючи) патріотичними гаслами, продовжує здійснювати започатковану звичайно ж вже не нею політику привласнення майна українського народу та одноосібно, всупереч здоровому глузду й реальним потребам українців здійснювати владні повноваження. Прагнучи відвернути увагу загалу від власного свавілля, нинішні високопосадовці час-від-часу вимушені загравати з загалом, імітуючи «виконання вимог народу». Прикладів лицемірства і нещирості в цій справі більше ніж достатньо. Справа побудови реально незалежної держави, в котрій пошана гідності була б пріоритетною в справі взаємостосунків між владою і громадянином, на жаль просувається вкрай повільно. Але зневіра й збайдужіння лише погіршать і без того незаздрісне становище українського народу.

25-го березня, в часі чергового засідання Кабінету Міністрів, працівниками МВС та прокуратури, з застосуванням спецзасобів (кайданів) було взято під варту очільника Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоєцького. Обох звинуватили в незаконному розкраданні державних коштів й зберіганні їх на рахунках поза межами України. Доречі, за кілька годин до початку засідання Кабміну, Бочковського й Стоєцького в телефонному режимі попрохали прибути в парадній уніформі. Не тяжко здогадатись, що таким чином прагнули якомога більше принизити. Логіку ініціаторів показового затримання держслужбовців не найнижчих і навіть не середніх рангів зрозуміти не тяжко. Втомлений незаздрісними соціальними умовами загал, відгукнеться з похвалою на кожен прояв арешту розкрадачів народного майна. Дешевий, імітуючий боротьбу з корупцією водевільчик, його ініціаторам видався нібито вдалим. Загал і правозахисники навіть не помітили того, що взяття під варту відбулось з грубим порушенням вимог чинного Кримінально-Процесуального Кодексу, і аж ніяк не відповідав вимогам жодного пункту його 208-ої статті. А саме на неї посилались слідчі одягаючи на упереджено звинувачених кайдани.

Подія про яку мені спало на думку написати, в дійсності є прикладом цинічної профанації боротьби. Більше того. Ініціатори порушення кримінальної справи, за п`ять місяців досудового розслідування (непоінформованим повідомляю, що згідно вимог чинного Кримінально-Процесуального Кодексу на досудове розслідування дається всього два місяці) так і не спромоглися пред`явити затриманим, а потім звільненим під заставу Бочковському і Стоєцькому доказів їхньої злочинної діяльності. З-поміж колишніх підлеглих Сергія Бочковського, лише двоє дали обтяжуючі їх свідчення, проте їхня правдивість (а отже і нагода бути наданими в суді як доказ) викликає великий сумнів. Один з свідків (колишній очільник ДСНС Волинської області Володимир Грушовінчук) був усуненим з посади на час (справа не має жодного відношення до пред`явленого Бочковському і Стоєцькому відношення) слідства як неефективний керівник й безпосередній учасник корупційного скандалу. Гучне, хоча насправді й нічим донині не доведене усунення з посади Бочковського стало нагодою повернутись на посаду. То чому ж і не дати обтяжуючих свідчень на того, хто на втрачену посаду його ніколи б не повернув?

Звітуючи перед журналістами про «розкритий злочин», міністр МВС Аваков як доказ показав якісь пластикові банківські картки, які нібито були виявленими під телевізором в кабінеті Стоєцького. Щоправда, звіт про знайдені картки по телевізору демонструвався ще за п`ятнадцять хвилин до початку самого обшуку. Ще один факт, котрий в цивілізованій країні повинен би був стати причиною порушення кримінальної справи. Згідно оприлюднених причин взяття під варту керівників ДСНС й постання кримінальної справи, народні депутати Різниченко та Мельничук листовно (певно ніби-то подавши депутатське звернення) звернулись до міністра МВС, з проханням розібратись з практикованими в державній службі корупційними схемами. Депутат Різниченко вже повідомив, що ніякого звернення на ім`я Авакова він не подавав, не готував, і не підписував.

Аналіз подальших подій, дарував підстави підозрювати керівника МВС Авакова у рейдерському захопленні цілої державної служби. Особою котра відразу після затримання Бочковського почала керувати Державною службою з надзвичайних ситуацій, виявився до безтями самозакоханий шукач слави Зорян Шкіряк. Світлини з фітнес-клубу якими він прикрашав не лише свої сторінки в соцмережах, побутова поведінка й запопадливе запобігання в стосунках з посадовцями, видавали в ньому меркантильного пристосуванця й авантюриста. Передбачення аналітиків й спроможних відрізняти полову від пшениці були не марними і небезпідставними. Того ж дня (себто 25.03.15.) Шкіряк одним розчерком гламурної ручки, звільнив з посад всих очільників обласних підрозділів ДСНС. Бажаючі поновитися (рівно як і претенденти штибу Грушовінчука) вимушені були вереницею (і навіть навипередки) прямувати до Києва, й шукати (можу лише здогадуватись якими методами) прихильності тимчасово виконуючого обов`язки. Сам Шкіряк, жодними реформами (а тим паче покращеннями і удосконаленнями) нехай і дочасно очолюваної ним служби не відзначився. Та зрештою, що чекати від того, хто в справі захисту громадян від стихійних лих та аварійних ситуацій нічого не петрає? Гадаю, бурхливе життя українського політикуму не вивітрило з пам`яті загалу причину звільнення з посади самого Шкіряка. Після землетрусу в Непалі (кінець квітня 2015-го), Шкіряк в супроводі коханки, психологів та журналістів, вирушив до цієї екзотичної, й водночас вкрай відсталої країни на «порятунок громадян України». Насправді, його не цікавили ані здоровий глузд, ані порятунок українців, котрі доречі про допомогу нікого і не прохали. Посада голови (нехай і тимчасового) не зобов`язує бути особисто присутнім в мандрівці до затисненої в гірських ущелинах країни. Сила фахівця в спроможності налагодити належним чином процес евакуації. Світлини Шкіряка в літаку, аеропортах, автобусі, свідчили що окрім гону за славою та нагодою стати причиною газетної або журнальної публікації він нічим більше не переймався. Наслідки не змусили на себе чекати. Голос обуреної громадськості став для нього вироком.

Нині, на вимогу слідчих і прокуратури, прагнучи якомога більше обтяжити підозрюваних Бочковського і Стоєцького та здійснити на них морально-психологічний тиск, суд блокує зарплатні картки їхніх рідних, забороняє спілкуватись з колишніми підлеглими й відвідувати будь-які приміщення ДСНС в усій Україні. Лишається лише почекати початок судового розгляду справи по суті. Україна вкотре отримає нагоду посміятися з недолугості, й пожуритися з причини цинічної наруги над Конституцією слідчими та працівниками прокуратури.

Ритм нинішнього буття українців ніхто не наважиться назвати розміреним і спокійним. Мало не щоденні повідомлення про викриття і арешти агентури терористів, фіксація передачі й отримання хабарів, змушують загал забути про подію котра відбулась ще кілька днів тому. Що вже казати про свавільне звільнення з посади й звинувачення у злочинах згаданих вище Бочковського і Стоєцького? Продовживши строки досудового розслідування, органи дізнання і прокуратури постали перед нелегким вибором. Як бути далі? Йти до суду з «доказами» котрі навряд чи будуть навіть взятими до розгляду, чи тихцем визнати упередженість в своїх діях й виконанні замовлення (питання чийого?) й благати, аби затримані прямо в приміщенні Кабінету Міністрів не подавали до суду за образу честі та гідності.

Ех!!! Такі ганебні реалії української політики. Коли ж цей божевільний вертеп нарешті скінчиться?

Олесь Вахній
Відповісти

Повернутись до “Політика”